драма за романом Михайла Булгакова.
Режисура та сценічна адаптація – Гернот Пласс.
Сценографія та костюми – Олександра Бургшталлєр

 

Михайло Булгаков, який народився в Києві в 1891 році й помер у Москві в 1940 році, був українсько-російським письменником. Його п'єси швидко опинилися під прицілом сталінської цензури. В епоху Сталіна життя письменників було надзвичайно складним: будь-хто, якщо критикував режим, зазнавав переслідувань та міг опинитися у в'язниці або навіть бути розстріляним.

Булгаков почав працювати над романом «Майстер і Маргарита» в 1928 році, але за життя не встиг остаточно його відредагувати, завершити й, тим більше, опублікувати, оскільки роман містив, серед іншого, тонку критику суспільства та репресивних методів сталінізму.

Роман складається з трьох сюжетних ліній, тісно переплетених між собою.

Дія починається в незвично спекотний весняний день у Москві 1930-х років. На Патріарших прудах зустрічаються літературний редактор Михайло Берліоз і молодий поет-початківець Іван Бездомний. Бездомний мав написати антирелігійні вірши для літературного журналу, проте його робота не відповідає очікуванням: хоча Ісус зображений не в найкращому світлі, усе ж мається на увазі, що він існував. Берліоз, будучи вірним комуністом, наполягає, що Ісуса ніколи не існувало. Цей епізод містить критику сталінської антирелігійної політики.

Їхня розмова переривається появою дивного чоловіка, який, незважаючи на спеку, одягнений у строгий костюм. Він представляється професором Воландом. Воланд заявляє, що перебуває в Москві за запрошенням як консультант з чорної магії. Це здається обом чоловікам підозрілим. Ще більш дивним здається розмова, під час якої їхній новий знайомий пророкує, що Берліоз загине насильницькою смертю того ж дня: Аннушка вже розлила куплену соняшникову олію, і Берліоза переїде трамвай, відрізавши йому голову. Також Воланд втручається в їхню дискусію про Ісуса, стверджуючи, що Ісус дійсно існував.

Раптово сцена змінюється: дія переноситься в Галілею, де Єшуа Га-Ноцрі (арамейська версія імені Ісуса з Назарета) зустрічається з Понтієм Пілатом, римським прокуратором.

Це друга важлива сюжетна лінія роману. Єшуа проповідує перед Пілатом про віру в добро в людях, стверджуючи, що його дії були неправильно зрозумілі й записані Левієм Матвієм. Понтій Пілат не вважає Єшуа винним і навіть хоче його врятувати, але обставини змушують його засудити Га-Ноцрі. Страта, як і в відомому євангельському сюжеті, повинна відбутися. Так само несподівано, як з'явилася біблійна сцена, вона зникає, залишаючи Бездомного і Берліоза наодинці з нерозв'язними питаннями.

Ситуація здається літераторам занадто дивною, і вони вирішують повідомити про професора владі. Але дорогою Берліоз підсковзується на тій самій розлитій Аннушкою олії і потрапляє під трамвай. Бездомний, перебуваючи в шоці, розуміє, що Воланд мав рацію. Іван бігає містом, як одержимий, всюди розшукуючи Воланда, щоб його зупинити. Його думки плутаються, він поводиться як божевільний, у самому спідньому стрибає в річку, чим привертає увагу влади. У результаті Івана поміщають у психіатричну лікарню.

Тим часом Воланд і його свита, що складається з кота Бегемота, колишнього кантора Коров'єва, відьми Гелли та демона Азазелло, продовжують сіяти хаос у Москві: художній керівник вар'єте зникає, у театрі йде дощ із грошей, які пізніше виявляються марними папірцями, а колишня квартира Берліоза стає новим житлом Воланда. Цей момент дозволяє побачити, як Булгаков перетворює свою критику сучасної йому Росії на сатиру: люди з культурного середовища зникають, майно конфіскується, гроші втрачають цінність.

Третя сюжетна лінія — це любовні стосунки між головними героями, на честь яких названо роман.

Бездомного, поміщеного до психіатричної лікарні, відвідує його сусід по палаті, літератор, який називає себе «Майстром». Майстер забув своє справжнє ім'я. Вони починають розмову, і Майстер пояснює Івану, що той, ймовірно, зустрів самого Сатану в образі професора Воланда. Майстер розповідає, як опинився в клініці: колись він зустрів жінку на ім'я Маргарита, і вони закохалися одне в одного з першого погляду. Натхненний нею, Майстер завершив свій роман про Понтія Пілата.

Маргарита переконала Майстра опублікувати перші глави роману, але критика виявилася руйнівною, викликавши в Майстра страх і паніку, що врешті-решт призвело до його психічного захворювання. Майстер спалив свій роман і за доносом сусіда, який дуже хотів зайняти його житло, опинився в клініці.

Маргарита відчайдушно шукає свого коханого й готова укласти угоду з дияволом, щоб повернути його. Як тільки вона висловлює цю готовність, її запрошують на бал Сатани. Воланд виконує її бажання, повертає Майстра, але той відмовляється залишати психіатричну лікарню.

Зрештою Майстер і Маргарита знаходять вічний спокій, на який, за рішенням Єшуа і Воланда, вони заслуговують, але роман залишається незавершеним, оскільки Михайло Булгаков помирає у 1940 році.

Зібраний з 8 версій рукопису й відредагований вдовою письменника Оленою Булгаковою, роман був опублікований лише в 1966 році. З першої редакції радянська влада вирізала значні частини тексту, які, на їхню думку, дискредитували радянський лад. Однак книга швидко стала культовою.

У цьому театральному сезоні театр Баден-Бадена запрошує своїх глядачів на прем’єру вистави за мотивами роману «Майстер і Маргарита».

Режисер і музикант Гернот Пласс, художній керівник Віденського театру на Гумпендорферштрассе, адаптував для сцени роман обсягом близько 500 сторінок. Це не перший досвід співпраці нашого театру з маестро Плассом. Тут вже йшли вистави в його постановці: «Берлін Александерплац», «Злочин і кара» та інші.

Для багатьох вистав Пласса характерна особлива мелодика мови: режисер переважно використовує віршовану форму ямба, яка надає театральному тексту унікальної музикальності. Швидка зміна декорацій і костюмів, переходи між персонажами та музичний супровід дозволяють у повній мірі відчути силу та яскравість твору.

Пласс робить акцент на психоаналітичній складовій сюжету: що відбувається з митцем, таким як Майстер, коли йому не дають можливості реалізувати себе у творчості, коли його твори зазнають критики з боку суспільних інституцій — це дуже схоже на те, що сталося з самим Булгаковим, і нагадує про те, що багато митців і досі страждають від авторитарних режимів. Єдиним виходом з болісної реальності залишається дисоціативне розщеплення, тобто відділення почуттів від розуму, сприйняття від поведінки.

Недаремно «Майстра і Маргариту» часто називають «російським Фаустом», адже Булгаков на початку свого твору наводить цитату з  Гете: «Ну що ж, хто ти, нарешті? — Частина тієї сили, що завжди прагне зла і завжди творить благо». І хоча у Булгакова Гретхен, тобто Маргарита, укладає диявольський договір, роман «Майстер і Маргарита» зі своїм божевільним, містичним і надприродним сюжетом, усе ж порушує фаустівське питання про те, що «утримує людину в її сутності», і торкається універсальних тем добра, зла, влади, безсилля та трансформуючої сили любові й мистецтва.

Ми запрошуємо вас у захоплюючу подорож сторінками роману «Майстер і Маргарита» разом із нашими дев’ятьма акторами, які виконують 20 ролей.

Вистава, яка триває 2 години 45 хвилин, включаючи антракт, перенесе вас у світ пригод, містики, кохання і точно не залишить байдужими!

Бажаємо вам приємного театрального вечора!